Македонія що зігріла серце. Бітола 2015 рік

🇩🇪 LinkedIn
🇺🇦 Про мене

Моя перша Македонія

Лютий 2015. Подорож, що досі гріє серце.

Вирушила у лютому 2015-го. Виліт — у п’ятницю, тринадцятого — і вже тоді відчула: пригода буде особлива.

Маршрут: Черкаси — Київ — Кишинів — Стамбул — Скоп’є — Бітола. Довго, зате кожен відтинок наближав до гір, пісень і кави з ароматом сонця.

Мій перший політ. Враження — суперові!

Мова й люди

Македонська видалася непростою. Рятували знайомі болгарські й турецькі слова. Молодь зазвичай знає англійську, старші — часто розуміють російську. За кілька днів уже відповідала на привітне «Kako si?» коротким «Добро сум» і щиро казала «Благодарам».

Македонці — щирі, співучі, люблять життя без поспіху. Кава тут — щоденний ритуал, а родини — міцні, іноді під одним дахом живе три покоління.

Клімат і гори

Країна тепла й суха — до трьохсот сонячних днів на рік. Взимку зазвичай не нижче −5 °C, але в горах — свій характер: щедрий сніг і чисте повітря. Лижники обирають Маврово, Крушево, Попову Шапку.

Біля Діхово. Тиша, сніг і свіже гірське повітря.

Віра

У країні понад 1200 церков і близько 400 мечетей. Православ’я — більшість, поруч із мусульманами та іншими конфесіями. Земля багата на святі місця та історії.

Православна церква в Македонії.

Смак Македонії

Кухня проста й напрочуд смачна: овочі, м’ясо, спеції. Перець — король столу, поруч бринза, помідори, оливки, свіжий хліб і багато зелені.

• Айвар — тушкований перець з баклажаном.
• Тавче гравче — запечені боби у спеціальній пательні.
• Бурек — листковий пиріг із сиром або м’ясом.
• Пастрмка — форель із чорносливом і зеленню.
• Чевапчічі — запашні ковбаски.
• Пітуліци з часником і сиром — домашня втіха.

Пітуліци з часником і творогом. Смак дитинства у новій країні.

І, звісно, ракія — виноградна, без цукру: гріє не лише тіло, а й розмови.

Скоп’є і Бітола

Скоп’є пам’ятає Рим і вміє бути різним: східне Старе місто з базарами та сучасні квартали «за річкою».

Бітола — моє велике маленьке захоплення. Затишне, неквапне, привітне. Пісня «Битола, мој роден крај» тут звучить так, ніби її написало саме повітря.

Місто Бітола. Центральна площа.

Алея біля каплиці з годинником — серце міста.

Пелістер — очі гір

Національний парк Пелістер — зовсім поруч із Бітолою. Гірські масиви, пахощі хвої й два високогірні озера, які називають Пелістерськими очима. Хуртовина не пустила на вершину — та навіть напівдорога подарувала відчуття дотику до плеча старого, мудрого велетня.

Національний парк Пелістер. «Пелістерські очі» — два озера у хмарах.

При в’їзді до НП Пелістер.

Кічево. Монастир Пречистої

Ще одне щастя цієї подорожі — жіночий монастир Пресвятої Богородиці біля села Другова, за 12 км від Кічева. Комплекс утворює затишний квадрат із келіями, трапезною, пекарнею та школою. У центрі — храм, поруч Праксис святителя Миколая.

Територія Кічевського монастиря. Тиша і зелена долина.

Храм Божої Матері Пречистої. Місце тихої радості.

Пам’ятаю з цієї подорожі смак свіжого хліба й айвару, гул площ і тишу гір, усміхнене «Kako si?» і тепле «Благодарам». Є місця, з якими говориш без слів. Для мене Македонія — саме така.