Сургут

Сургут — місто на Півночі з гарячим серцем

Нотатки мандрівниці

Сургут — північне місто, де морозні вітри не гасять тепла людських сердець. Тут холод і щирість переплітаються, створюючи особливу атмосферу спокою й сили. Це місце, де сніг і тиша мають власний голос.

Аборигени, які колись населяли територію сучасного Сургута, не мали письма. Тому про давні народи цього краю ми знаємо лише з переказів і археологічних знахідок.

Росія, на відміну від європейських держав, не вирушала за океан, а прокладала шлях на схід. Сюди тягнулися козаки, промисловці, торговці, селяни — приваблені безкраїми просторами, багатим звіром, а згодом — покладами руди, нафти та газу.

Сургут постає на місці давнього поселення племені ханти. Перші поселенці налічували 155 осіб, згодом прибуло ще понад сотню. Так розпочалася історія міста, що стало одним із символів північної сили й витримки.

Фотохроніка Сургута

Храм Преображення Господнього, Сургут

Храм у Старому Сургуті

Школа вивчення іноземних мов, Сургут

Сургутський Біг-Бен

Зимовий Сургут

Сургутський Біг-Бен — школа іноземних мов, що стала символом міста

Рух на вулицях міста

Міські вулиці Сургута

Вечірній Сургут

Сургут — місто, де північна суворість межує з добротою, де сніг під ногами скрипить у такт спогадам, а світло вікон нагадує: навіть на холодній землі завжди є тепло людських сердець.